?

Log in

No account? Create an account

львівські будні
афа
logvynenko
приїхали ми до львова о 2:30 годині ночі і вийшли на об'їздній,
навіть до Галицького перехрестя було ще кілометрів 10,
тож ми дійшли до першої заправки і стали там,
приємний заправщик викликав нам таксі, що о 3 з копійками було непросто,
йому довелося обдзвонити о цій порі всіх друзів, аби спитатись номер таксі)))
ми сиділи і чекали таксі на зачиненій заправці як туди ввалився мужик,
і дико верещав - чому ви зачинені???
йому заправщик відповів - переоблік з 3:30 до 4:30,
а той у відповідь - у вас в 2:30 переоблік!! чому я постійно їду в цей час і зачинено у вас? )))
а заправщик спокійно - бо в нас щодня в цей час переоблік))
логічно, нє? )) але той шось там ще не заспокоювався, а до нас саме під'їхало таксі
далі ми сиділи в Криївці - чому у Львові немає жодного пристойного місця, в якому можна посидіти вночі?
в криївці можна сидіти або бухим, напевно, або з діркою в голові)))
в 5 з копійками ранку убивши повністю наші ноути до розрядки ми вийшли
розклали речі на лавці біля Нептуна
і лягли там так, на кілька хвильок розслабитись)

корочє прокинулися ми від того, що на вухо дико волав мєнт,
а з ним був його дружочєк, той кричав, що вокзал - для того щоб лежати,
а лавочки - аби сидіти! вимагав докумєнт, дав посвідчення журналіста,
спасло чучуть, ще трохи поволав, що наші фотоапарати лежали за метр від нас без нагляду,
і от їх би вкрали, а ми потім зробили б їх винними!
я з ним погодився - зробили б)))
далі ми знімали відео з двірничками, як вони еФективно метуть віниками,
а вони смущалися :)
тоді ми пішли шукати дім askelo , він написав мені лише номер будинку і вулицю
а квартиру тіпа здогадайся сам) і ще я загубив його номер і скажу навіть більше
є така штука, коли ім'я жежешне повністю витісняє справжнє
і от ми сидимо під його вже будинком і я натужно намагаюсь згадати те ім'я,
що було написано на поштовому конверті укрпошти, що він його мені надсилав роки три тому)))
спершу я зайшов у дуже круті двері, там мені відкрив сонний мальчік,
очевидно, я його розбудив
і якби я на той момент згадав ім'я, можливо він мене б і направив на вірні двері)
але ж ні, він мене навіть не послав, почувши дивний нік, наче якесь паганяло))
це могло виглядати як непоганий вранішній развод, жарт якийсь дурнуватий,
але ж йо, які жарти? ))
корочє далі ми сиділи далі під його будинком і тут мене пасєтіла неймоврна
мисля - я згадав!!
я згадав мало шо ім'я - ще й прізвище! :)))
і на радощах побіг будити інших сусідів
у одної з сусідок виявився його телефон, я його набрав
і він сказав мені сонним голосом - мене щойно хтось розбудив дзвінком у двері))
я дійсно дзвонив і в його двері, але там не було навіть ніякого шороху, тож я пішов дзвонити іншим)
тож ми тепер тут, на прекрасному балконі посиджуємо, в подальшу дорогу збираємось :)

09.07

Львів-Ужгород автостопом 9.07
афа
logvynenko
це була фантастична подорож, що почалася з самого центру Львова.
корочє попереднього дня ми розбили об'єктив нікончіка, нікусєчки
і пішли зраночку за новим)
вибрали, всьо такоє, виявилось, що з нами спілкувався власник закладу,
до речі рекомендуємо, звісно усім відвідати - Цифровичок у Львові - http://www.cyfrovychok.ua/
корочє ми вже розрахувалися, він показував нам ще те, як вулицю цю залило нещодавно,
що води було по щиколотку, ми вже з рюкзаками дивилися ютуб
і тут я запитав - а не знаєте як доїхати на стрийську за об'їздну
і він сходу каже - в мене там зустріч зараз - я вас підкину
ми зрозуміли, що автостоп вже почавсь)

і завіз він нас спершу до стадіону львівського, аби ми познімали-поржали,
особливо смішні в львівського стадіону під'їзди. їх нема, там болото

виявилось, що він був і в африці, і губився у в'єтнамі,
і звісно ж сам неодноразово катався автостопом
він викручував віражі на дорогах на бехє, але з ним це зовсім не страшно ;)
тоді він завіз нас за 20 кілометрів від Львова і поїхав назад,
ми були шоковані і переповнені щєстя :)


спека ще не спала, була дєто 18 година, ми стояли біля заправки,
тоді нас підібрав якийсь хлопець на джипє, який їхав у Миколаїв і сам з Миколаєва, власне
ми проїхали з ним певно кілометрів 10 і знову стали,
і знову стояти довелося недовго, ще кілометрів 10 нас везла пара - українка і іспанець
теж на джипі с празрачной кришой)
ми мало спілкувалися, більше розглядали пейзажі за вікном, вони їхали в трускавець, тож дуже скоро звернули,
а ми стопили далі біля кавунів і автобусної зупинки,
коли я фотографував як Нателла стопить фуру - та несподівано зупинилась - ми підбігли

а водій сказав - а, вас двоє? ) тіпа насправді це не було видно зразу - ну вибачте!
втім довго нам стояти не довелось, і буквально за кілька хвилин зупинився чоловік на джипі теж

і ми їхали з ним вже до Стрия, його дочка вчиться у Львові на журналістиці,
а сам він нас завіз на заправку, де його чекав друг зі Сколе, коли ми виходили він всунув мені 200 грн
і сказав - мені це нічо, а ви кави випийте, поки чекатимете,
чесно, ми були трішки не те, що шоковані, це якесь інше відчуття, коли з одного боку тобі то приємно
а з іншого не знаєш, що робити насправді - усі попередні рази мені вдавалося відмовлятись від таких подарунків
а тут не вдалось, він був дуже впевненим у собі)))
тож ми випили кави і я лишив йому свій контакт, на випадок, якщо дочці потрібна буде допомога в києві)
нас забрав вже інший водій, він порадив зупинитись наніч у Межибродах
ми вийшли там, подивились навколо і вирішили стопити далі, не дуже мальовничо у Межибродах)

йшли не дуже довго, дорога була завузька, щоб там щось стало)
ми зупинились біля автобусної зупинки і стояли там певно з пів-годинки, найдовше)

Нателла розповіла дивний випадок з несподіваною зустріччу з одночасно двома людьми
досить нетипової професії ) а тоді до нас підійшла дуже світла бабуся
вона розповідала, що прочитала нещодавно в біблії і запрошувала переночувати,

ми ввічливо відмовились, але страшенно зарядились від неї, це був неймовірно сильний заряд,
і вже за кілька хвилин автомобіль зупинився прямо серед дороги за 100 метрів від нас і увімкнув задню
він під'їхав, ми підбігли
і виявилось, що цей чоловік також можна сказати такої ж професії
і він говорив стільки речей, настільки близьких
настільки світлих, насправді,
я їхав і постійно думав про це, а як тільки він залишив нас Нателла виголосила:
"яких ми людей притягуємо"


і так це й відчувається, це страшна сила неземного притяжіння,
слід лише загадувати якісь речі і виголошувати їх вголос,
і все збувається, ми замовляли перед тим як зустріли його ще дещо, і це збулося
це фантастично :)
мені важко його описувати, оскільки він це напевно прочитає)
хочеться просто подякувати, за дорогу до Ужгорода,
переповнену неймовірною кількістю інформації і свіжих думок,
переповнену цікавих розповідей про місця, якими проїжджаємо,
за променаду Мукачевим,
за каву у Нотаря) нічну (була вже друга година ночі) екскурсію Ужгородом,
за безліч безвозмєздної допомоги, настільки щирої, що нам хотілося пищати))
і окєй нехай нас десь колись вб'ють і з'їдять в цих супернебезпечних мандрівках бгбг))
але ми тільки за цей день відчули стільки ТАКОГО, після чого навіть можна спокійно іти на салат
якому небудь чікатілі, яким лякають дітей, розповідаючи про жахи автостопу
ночували ми на греблі біля Невицького замку, куди вже близько третьої ночі нас довіз наш новий друг

а зараз ми сидимо і боїмося йому дзвонити, бо знову він захоче нам щось показати,
поділитися, віддати дуже багато,
а нам немає чого дати взамін крім посмішок, напевно :)
і це часом викликає неймовірні відчуття, коли приймаєш від світу стільки позитивних вібрацій,
але ж віддавати ще приємніше, тому ось - читайте нас і надалі :)

дуже скоро ці звіти будуть поповнювати прекрасний сайт

ще чучуть і вони відкриються :)

Київ-Львів автостопом. 7.07
афа
logvynenko
 після довгих посиденьок під посольством однієї прекрасної країни
ми вийшли на станцію Дачна у Києві лише о 18:30 приблизно
виходячи з маршрутки я передавав Нателлі по черзі наші пакунки,
в нас їх вийшло 4 - два рюкзака дорожніх і два намети)) ну так вийшло, що їх два))
мій наплечник Нателлу мало не звалив з ніг, я не знаю, як він вийшов таким важким,
наш запас тєхнікі в цій поїздці це шото страшне
тоді ми почали стопити, довго стояти не довелось (хвилин 5-10),
як нас підібрав дуже приємний чоловік

на ланосі. ми говорили дуже багато, здебільшого він.
чоловік займається ремонтами - сантєхнік і пліткоукладчік, як я зрозумів,
шкода не взяв у нього візитівку, забув, тому дивіться на фото, якщо хтось його впізнає -
нехай передасть контакт тому, хто хоче плітку покласти, чоловік він дуже хороший
живе з сім'єю в селі на 72 кілометрі від Києва, двоє дітей, ходять в школу,
в класі по 5 дітей, раз на місяць він вивозить їх в Блокбастер чи Магєлан,
каже, що робить це для того, аби коли вони кончать школу й підуть в інститут,
коли приїдуть до міста не лякалися ескалатора, а знали, шо таке жизня городська,
він був з причепом, часто в причепи чоловік возить своїх бджіл. в нього 5 вуликів
і час від часу він ставить їх в причеп і везе туди, де дерева квітнуть, а тоді забирає назад
він дивовижно розповідав і про те, як вранці виходит з хати і закидує полуницю до рота,
а тоді їде в місто працювати.
раніше він повертався додому теж автостопом, бо не мав ланоса, а тепер, каже, життя стало простіше
і жінка частіше його бачить :)
а їздив він автостопом в той час, коли по телевізору показували ВанХельсінг,
і він його дивився, я чесногаваря вперше про таке кіно почув, але він розповів, що там про вампірів
і от, йде він лісом від 72 кілометра в бік свого села (ще 15 км), навколо темно
і думає про вампірів! ))) ми сміялися, вже під'їжджаючи до того 72 кілометра він так навіть трохи
з якимось сумом сказав - ну, пора розставатися!
і ми зробили фото на пам'ять.


Нателла ще фотографувала його ланос як раптово з другої смуги на першу перестроїлась фура,
я ще навіть не встиг підняти руку, аби стопити, крім того, треба було перейти для цього поворот,
фура посигналила, зупинилась, а обігнавши її за нею зупинилась ще одна,
я подумав, що навряд вони стали через нас, але все ж вирішив підбігти,
номера ззаду розгледіти було важкувато, вони мені просто були незнайомими, я таких не бачив наче

водій сказав - садісь бистра і ми сіли, він виявився турком, попереду їхав його колега,
вони прямували маршрутом Москва-Кріт і підкинули нас до Житомира,
на всі запитання він відповідав одне й те саме - що їде в Румунію, тоді Болгарію, а тоді на Кріт
правда він ще нам розповів, куди можна у Туреччині заїхати,
порадів, що ми дуже хочемо туди потрапити, сказав, що там є люди з харошим характєром ))

в нього грала турецька музика, а словниковий запас русского був надзвичайно бідним,
він звертався лише до мене, на Нателлу навіть не дивився, турок) здивувався, що я українець
висадив нас прямо на мосту на розв'язці під Житомиром і ми пішли по мосту до початку об'їздної




ми відмовились їхати з якимись двома стрьомними пациками-турками на ель-двісті)
і зупинились, і стопили, і їли трохи)
тоді до нас підійшли хлопець з дівчиною, хлопець у рясі, ми подумали шо це правильний ход для автостопа)
і вони стали тупо за нами - западлісти

їх забрало якесь беемве і ми ще трішки постояли і пішли вперед
об'їздна у житомира в бік рівного не дуже приємна, вузька і на щастя довго ми по ній не йшли,

досить швидко зупинився чувак, який спершу сказав по 100 гривень платіть і їдем до Львова,
а тоді ми сказали, соррі, ми стопом і він погодився,
втім перші пів години були якимось ацкім адом, радувало тіки те, що він до Львова,
бо базаріл чєловєк про те, що гроші - це голова всєму і саме главне в жизні,
просто мужчіна цей з Закарпаття і сенсом жизні щитає - дом достроїть і відрємонтірувать,
а ще щоб діти були найкраще вдіті, а, ще на море щоб з'їздить :)
корочє автостопні якісь історії були йому зовсім нецікаві, бо вони не приносять дєньгі, тому
на його думку - безсмислєнні. і все, що не приносить бабос - є беззмістовним,
прикро, але ж таких людей в Україні абсолютна більшість, насправді, може навіть конституційна)
вопщім коли тем для розмов спільних не лишилось, він увімкнув голосно групу Бутирка
і ми з Нателлою час від часу від Хрєста і Лагєрєй по всєй Россії хахаталі)

далі ми всі втрьох по черзі відрубалися, що він тіки не робив, аби не заснути,
але найбільше лузав сємачкі собі під ноги
і от в 2:30 ми вже були на об'їздній у Львові.
всього 8 годин дороги і 3 машини!

наші звіти з 12-18 липня будуть на чудєйснєйшому ресурсі
 
а зараз ми в Ужгороді, чекаємо на DVA ))
 

лист правда!
афа
logvynenko
прийов такий лист:

хочу розказать всім правду про ***....
ця людина ганьбитть український націоналізм.......Мене вразило, коли вона покинула мого друга, коли він захворів...сенс не в цьому, а в тому що я чув його розмову з нею через гучномовець....вона захотіла спробувати з двома хлопчиками....і дівчтинкою......і взагалі хоче шоб її майбутній чоловік дозволяв їй ходить на ліво.............клянусь що це правда..

Ця особа ганьбить націоналізм....і не може називатись націоналісткою..я хочу щоб її знайомі знали правду про неї


)))))))))))))))))))))))))))))))))


лююю
афа
logvynenko
 Це ще одна фантастична людина,

 
і знову я можу сказати, що мені страшенно пощастило,
але спершу напишу, що мене сподвигнуло в такий важкий час (післязавтра в цей час ми вже будемо в дорозі!!!)
відкласти усе і написати цей пост в свою улблену рубріку лю :), отже учора мені наснився сон
в цьому сні було таке - я побачив афішу концерту Тетянича, концерт? Тетянича??
що я зробив? я подзвонив Йому і кажу - приїжджайте, тут концерт Тетянича.
він ні слова мені не сказав окрім "добре" і ми зустрілися в Києві
і пішли на якусь дивну місцину, не концертний заклад, і не клуб і ващє.. просто руїна якась
і там був Тетянич... з яким мені, на жаль не пощастило познайомитися в житті :(
але завдяки іншому моєму другу, про якого я ніяк не напишу пост, я знаю про Тетянича вже досить багато :)
і от там значить Тетянич такий в рясі з целофану і фольги і п'ять дівчат співають якісь народні пісні,
концерт закінчується і Тетянич підходить до мене і каже - дякую, що привіз Його сюди.
я прокидаюся і ходжу цілий ранок з думкою - треба подзвонити сьогодні Йому і розповісти цей сон
але встаю о 6 ранку, йду в посольство, зрештою отримуємо візу, якась метушня, я лежу на лавці перед посольством і думаю,
так, зараз треба подзвонити, ось зараз треба подзвонити, але чомусь не роблю цього
і тут, за пів години після цього звонить Він!!!
одна людина бачила мою реакцію на той момент - це був капееееееееець)
і Він каже - я в Києві - давай зустрінемось!!!!!!
а я попередні два тижні думав, як же я неймовірно скучив, як же хочеться поїхати туди, але це станеться лише за два місяці (
коли ми повернемося в Україну і поїдемо, звісно, разом туди
і от ми з ним зустрічаємось, я подарував Йому красиву губну гармошку :)
а його свищики - по всій Україні роздаровані тим, хто підбирав мене автостопом і чемно себе вів :)
йому це, звісно, страшенно сподобалося
але він не давав мені сказати ні слова
він розповідав і розповідав ще більше, аніж завжди
і почав говорити про Тетянича
і тут я вже не витримав
і розповів йому свій сон.
 
 
це щось неймовірне, те, що відбувається протягом останніх кількох тижнів важко передати словами,
відчуття, які приходять в такі моменти не піддаються описам
 
фото: Паша Чу :)
 
я щасливий, що колись ще один мій любимий друг познайомив мене з ним!
щасливий, що ми з ним знайшли шось трохи одне в одному
і страшенно радію, коли чую його голос,
коли можу його слухати довго,
а потім довго мовчати і обдумувати,
він іноді дуже багато говорить і все на купу, думки міняються швидше, аніж це реально сприймати,
і не встигаєш подумати в проміжках між цими думками,
але потім воно приходить набагато пізніше, наздоганяє в потрібний момент
і згадуєш - дійсно - він же саме так і казав
саме так і є,
життя жорстоке,
а ми все одно щасливі :)
дякую Вам, Олексію,
радію, що сьогодні знову побачимось :)
 

є пару десятків світлих людей, про яких хочеться написати, але
післязавтра ми вирушаємо в путь на півтора місяці приблизно, тож,
слідкуйте за оновленнями)) але переважно про мандри ;)

дощ
афа
logvynenko
він всередині

Tags:

вйо
афа
logvynenko
за 5 днів, у четвер, начньоцца :)
мапа ось)
а ще - ми їдемо вдвох!
раптом хтось буде (або маєте тут хороших-цікавих друзіу):
липень:
8-го на Pohoda Festival?
10-11-го у Львові?
12-14 в Унежі на Артполі?
15-17 в Остраві на Colours of Ostrava?
18 у Брно?
19-21 у Відні?
22-23 у Венеції?
23-24 у Любляні?
24-25 у Загребі?
25-26 у Задарі?
26-27 у Будві?
27-28 у Скоп'є?
(раптом хтось знає, як з в'їздом в Косово? з Сербією і Боснією пролітаємо, жаль)
28-29 у Тірані?
30-33 у Афінах? ))))
серпень:
3-4 у Салоніках?
5-6 у Стамбулі?
7-8 десь на південному узбережжі Туреччини?
8-9 десь на північному узбережжі Туреччини? :)))
10 - в Музеї Параджанова у Єревані?
11-... в Грузії????? а в Баку????
... - .... аааааааааааааа!!!!!!!!! 
 
а ще можете порадити що подивитись у зазначених вище містах)
увага - памятнікі салдатам і меморіали не дуже цікавлять)
а ще - в нас у обох здохли ноути під дощем, чекаємо на ремонт, та можуть не встигнути
то раптом хтось не може без подорожніх звітів жити - віддайте свій лептоп! ))))
а ще я всіх люблю! 

лЮ :)
афа
logvynenko
в передостанньому номері "Країни" алєжка скріпка з обкладинки вєщає "дружити треба з тими, хто змінює тебе на краще"



всіхпомінятьнакращих!)Collapse )
 

дощить
афа
logvynenko

цей дощ не викликає жодної метеочутливості
якщо цьому сну, що почався під час дощу
потрібно стільки води, нехай він ніколи не закінчується
але я знаю точно, що наше майбутнє буде супроводжуватись
цим дощем, який не даватиме заснути,
спонукатиме бігти і нести тебе на руках водночас

він спонукатиме ховатися від нього до самого світання
відкривати друге дихання.
яке насправді завжди перше,
кожна його краплинка - це новий початок.
а в нас - довга дорога з кольорових барв прозорості,
що заразом складається в дивовижний калейдоскоп
ходімо!

дирижаблеве
афа
logvynenko


вчора змок до нитки на трухановому
щастю не має меж - кажу точно
в голові пахне базилік, тмін, розмарин...
ночував у колисці лед зеппелін ггггггг
з цього приводу відосік)

ааааааааааааааааа!